Сучасний український бізнес активно впроваджує цифрові інструменти, проте стикається із серйозним бар'єром на міжнародній арені. Наразі вітчизняні кваліфіковані електронні підписи не мають юридичної сили в Європейському Союзі, так само як і європейські КЕП не визнаються в Україні. Ця ізоляція змушує підприємців повертатися до застарілих методів ведення документації при роботі з іноземними партнерами.
Відсутність єдиного правового поля створює суттєві перешкоди для транскордонної співпраці. Компанії змушені витрачати додатковий час та ресурси на паперову бюрократію, що гальмує підписання контрактів, ускладнює логістику та знижує конкурентоспроможність українського експорту на європейському ринку.
Виходом із цієї ситуації є гармонізація законодавства та укладання міжнародних угод про взаємне визнання довірчих послуг. Це передбачає перехід на спільні стандарти обміну даними, зокрема формат ASIC, та посилення кібербезпеки. Україна вже розпочала цей шлях, запустивши пілотний проєкт із тестування сумісності електронних підписів спільно з Естонією.
Усунення цих перешкод має величезне значення для збереження довкілля. Повноцінний транскордонний безпаперовий документообіг дозволить повністю відмовитися від друку тисяч тонн міжнародних контрактів, супровідних документів та уникнути шкідливих викидів від їх фізичного транспортування літаками чи автомобілями між країнами.